Але впровадження єврокодів в Україні – це критичне питання для інтеграції українського будівельного ринку в європейський простір. 

Юрій Кватерчук, Голова Ради Асоціації “Кола українських будівельників” (КУБ)

Коли треба здивувати будівельників – Мінрегіон виявляється напрочуд креативною організацією. Під кінець минулого року за його наполегливого сприяння уряд фактично згорнув реформу містобудування, а тепер Мінрегіон повідомив, що розробив проект концепції розвитку в Україні системи технічного регулювання та нормативного забезпечення у будівництві до 2031 року. І запевняє нас: «Протягом 10-ти років планується прийняття в Україні, як національних, не менше 90% європейських стандартів на будівельну продукцію». Що саме тут не так? А те, що запроваджувати єврокоди Мінрегіон мав розпочати ще майже 10 років тому, коли Україна їх ратифікувала! І тепер нам урочисто кажуть, що треба почекати ще 10 років.

Починаючи з 2005 року, коли українська влада оголосила про свою однозначну спрямованість на євроінтеграцію і надала в односторонньому порядку громадянам держав ЄС безвізовий режим, почалися суттєві зміни у нетарифному регулюванні доступу товарів та послуг на український ринок. Насамперед, це було помітно у поступовій відмові від радянських «ГОСТів» і спробах перейти на використання міжнародних та європейських стандартів якості та управління виробництвом.

Не оминула ця тенденція і будівельну галузь. Гармонізація вітчизняної будівельної нормативно-правової бази з європейською мала б проявитися у переході до використання єврокодів. Нагадаю, що Єврокоди – це комплекс стандартів із проєктування конструкцій, розроблених Європейським комітетом стандартизації (CEN) з початку 1990-х років. Єврокоди разом із Євростандартами являють собою апарат забезпечення контролю за будівництвом та гарантії довговічності будівлі.

З 1 липня 2013 року використання єврокодів в Україні стало правомірним. В принципі, єврокоди мали повністю замінити вітчизняні ДБН. Оскільки ратифіковані міжнародні правові норми є вищими за національні. Зокрема, ще у 2016 році Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства збиралосяадаптувати сертифікацію будівельної продукції під європейські стандарти, які регулюються регламентом ЄС №305. Зараз 2021 рік, а впровадження єврокодів залишається на тому самому рівні, що й 5 або 10 років тому.

Щоб хоч якось пояснити відсутність прогресу у впровадженні процедур гармонізації та заміни ДБНів на єврокоди, з боку чиновників та «експертів-активістів» лунає вигадка про те, що «українська будівельна галузь до них ще не готова». Тобто, виходить, що не готова вона постійно вже чи не десять років поспіль і ще стільки ж лишатиметься не готовою. Виникає питання, а чи хтось її готував ті десять років, що вже минули?

Нагадаю, що однією з основних відмінностей ДБН від єврокодів є зорієнтованість останніх на комп’ютерні, а не ручні методи розрахунку. Окрім того, кожна країна ЄС через національний орган із стандартизації реалізує єврокод або відповідну частину єврокоду як національний стандарт.

На відміну від єврокодів, Державні будівельні норми – це складна, заплутана, іноді й суперечлива система норм і стандартів. У Мінрегіоні це прямо визнають, коли кажуть про мотиви заміни ДБНів на єврокоди: «Довгий час технічне регулювання у будівництві в Україні, зокрема, оновлення ДБН та стандартів, характеризувалося відсутністю комплексного, підходу, що спричинило роздрібненість та фрагментарність існуючого на сьогодні нормативного забезпечення у будівництві». І… пропонують почекати зі скасуванням тих самих ДБНів ще 10 років!

ДБНи іноді просто неможливо пояснити з точки зору здорового глузду. Наприклад, чому існує норматив мінімальної площі кімнати в квартирі, якщо він ніякого стосунку ані до безпеки будівництва, ані навіть до санітарних норм не має? Очевидно, що це ускладнює життя для забудовників і часто ігнорує запити споживачів.

Натомість єврокоди забезпечують значно більшу гнучкість і клієнтоорієнтованість в роботі забудовників – європейські стандарти визначають не що можна будувати, а лише як. Що будувати – диктує ринковий попит, потенційний покупець.

І – стара й улюблена українська пісня про інвестиційну привабливість та євроінтегрованість: оскільки єврокоди – універсальні та їх впроваджують всі країни ЄС, то завдяки використанню їх у своїй роботі з проектування та інших інженерно-технічних рішень, українські девелопери отримали б доступ до практично всього європейського ринку промислового та житлового будівництва. А європейські девелопери не мали б зайвого головного болю з реалізацією своїх інвестиційних проектів в Україні.

Отже, факти у підсумку: реформу містобудівної галузі, яка розпочалася 13 березня 2020 року, зупинено у грудні минулого року. Запровадження єврокодів знову  доручено Мінрегіону, який з незрозумілих причин каже, що на це треба ще 10 років на додаток до тих 10-ти, що вже минули безрезультатно. А ця хронічна невирішеність питання із запровадженням єврокодів означає лиш одне – український будівельний ринок волею чиновників найближчими роками залишатиметься  «радянським заповідником».

Читайте матеріал на blog.liga.net.

Невірно вказано URL

Залишити відгук

Ваш email не буде оприлюднено.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.